Список Мальдери: Занадто багато несподіванок. Не потонути б…
Як і було обіцяно: вчасно, оригінально, можна сказати навіть нестандартно: представлення кандидатів до національної збірної України на участь у матчах Ліги націй вийшло заліковим. Давно такого не пригадаю.
Та й новий головний тренер збірної України Андреа Мальдера виявився у спілкуванні приємним, у міру відвертим, а подекуди навіть щирим, чим дуже відрізнявся від як мінімум трьох своїх попередників на цій посаді.
І я чомусь йому вірю в тій частині, що він кілька ночей погано спав напередодні оголошення списку. Людина він емоційна, відносно нова на цій ниві, здається, не зіпсована ще, так що все може бути.
Не можна не відзначити і конкретну роботу Мальдери та його помічників: перешерстили справді багато «матеріалу». На мій погляд, у даному конкретному випадку Мальдера пропрацював швидше як тренер молодіжки, а не як наставник головної команди – аж надто широким вийшов охоплений його увагою «пласт».
Так, власне, це його робота, його, і його помічників безпосередній функціонал, але, знову ж таки, якщо говорити про подібне в порівнянні, то раніше наші головні обмежувалися констатацією очевидного чи зняттям вершків. Зараз, повторюся, є очевидна спроба копнути вглиб.
І ця спроба, особливо на тлі попередніх «неспроб», справді заслуговує на похвалу.
Ну а далі дозволю собі висловити свої особисті спостереження щодо персоналій: і тих, хто отримав виклик, і частково тих, хто його не отримав.
Почну з того, що задовольнити всі «хотілки» тренерський штаб не може апріорі, бо робота з людським матеріалом від початку заточена на суб'єктивізм, смаківщину. Зрозуміло, що в такій конструкції буде присутня і об'єктивність, і логіка – у тому сенсі, що жоден унікум ніколи не відмовиться, скажімо, від Миколенка на лівому фланзі захисту, якщо у Віталія все нормально зі здоров'ям. А ось в іншому можна експериментувати, намагаючись поєднати воєдино суб'єктивність та об'єктивність, досвід та молодість, нові та старі обличчя.
І ось із цього всього виходячи, я можу обережно відзначити, що підсумковий (на даний момент) список із тридцяти – аж надто несподіваним вийшов. Це не є погано, якщо говорити загалом, але якщо говорити конкретно, то особисто маю певні переживання, щоб новий тренер збірної не втратив ґрунт під ногами через такий несподіваний свій вибір.
Простіше кажучи, є певні підстави вважати, що стартовий склад нашої головної збірної на прем'єрний матч Ліги націй (проти Угорщини) вийде надто непрогнозованим. Напевно, за такого підходу можна заплутати опонента, але, що важливіше, не хотілося б довести ситуацію до такої, що в підсумку заплутаємо самі себе. А можемо заплутати насамперед тому, що награти різношерстий стартовий склад збірної у Мальдери просто не буде часу.
Тепер стосовно персоналій. Відразу – про відсутніх. Невиклик Ярмолюка – очевидний і головний закид до Мальдери, і пояснення причини невиклику опорника «Брентфорда» від італійського тренера прозвучало особисто для мене не дуже переконливо. У Єгора травма, але травма не справжня, Єгор дуже хотів би зіграти, але я його не хотів змушувати…
Виходить, що у «Брентфорді» його змушують? Якщо ні, а, швидше за все, так і є, значить травма справді не справжня. А якщо так, то це означає, що Ярмолюк таки не горить великим бажанням грати за збірну?
Загалом цей конкретний випадок – очевидний прорахунок Мальдери. Ярмолюк зараз – найкращий профільний футболіст з українським паспортом, і не викликати такого футболіста – це, як мінімум, дивно.
Дивним бачиться і невиклик Андрія Луніна, але в цьому випадку ця дивина винятково формальна. Ну, в тому сенсі формальна, що людина, мовляв, грає в самому «Реалі», а його, мовляв, не викликають у свою національну збірну. Хоча в даному випадку вже не раз і не два йшлося про безпосереднє небажання самого гравця не приїжджати до збірної. А якщо так – то надто велика честь просити цього завсідника лави для запасних.
І ще про одну відсутність кілька слів – навіть у резервному списку немає Івана Калюжного. І це за умови відсутності Ярмолюка. Так, зараз форма капітана «Харкова» не видатна, але ж він з постійною ігровою практикою, а деякі потрапили до списку взагалі без такої.
Ідемо далі. Відразу п'ять (!) дебютантів: Драмбаєв, Крупський, Варфоломєєв, Хлань та Степанов.
Стосовно Крупського немає питань: за відсутності травмованого Коноплі, Ілля – єдиний номінальний правофланговий захисник у списку Мальдери.
Степанов зараз на слуху у чемпіонаті Нідерландів, забиває регулярно, плюс заграти його потрібно за нашу збірну «про всяк випадок».
А ось троє інших – несподівано та неоднозначно, і навряд чи одразу під основу. Проте все одно у цьому конкретному випадку висновки можна буде робити вже після ігрового циклу збірної (зіграли чи не зіграли; а якщо дебютували, то як).
Кілька слів про тих, хто отримав виклик «за красиві очі». Це я насамперед про Судакова та Зубкова, і частково про Трубіна, Довбика та Яремчука.
У цих безумовно кваліфікованих гравців є або певні, або однозначні проблеми з ігровою практикою в їхніх клубах. Проте виклик вони отримали. Або як у вигляді моральної підтримки, чи дійсно вони кращі за позиціями за тих, у кого є ігрова практика?
Ну і не можу пройти повз відразу шістьох (!) викликаних форвардів. Замість очікуваних трьох. І це при тому, що напевно гратимемо з одним чистим нападником.
Так, відразу чотири матчі за такий короткий термін, але шість – це вже, на мою думку, перебір. Як і загалом із групою «атакуючі гравці», в якій, крім нападників, виявилося ще п'ятеро. П'ятеро лише на дві позиції...
