Ескапізм та залежність від футболу. 8,5 причин дивитися УПЛ у новому сезоні

Георгій Єрмаков, воротар збірної України, залишає «Маккабі», аби приєднатися до «Харкова». В Ізраїлі був серед найкращих за ключовими метриками, зокрема за відсотком сейвів в останньому сезоні, – топ-воротар для УПЛ. Замінить «поганого» Варакуту та зробить оборону харків’ян ще більш переконливою. Ту саму оборону, яка минулого сезону допустила 19 пропущених голів у 30 турах – елітний показник та другий найкращий у дивізіоні після 17 м’ячів ЛНЗ. Тепер «Харків» зазіхне на більше. Тобто на менше. На менше пропущених. Тепер його нерезультативні поєдинки стануть ще менш результативними. Менш видовищними. Зрештою, просто нуднішими. І все через трансфер воротаря. Ну, ура! Мабуть…

Але не все так критично. Приводів дивитися матчі «Харкова», можливо, й стало менше, але дивитися УПЛ – і досі хороше рішення. Нижче – лише серйозні причини робити це у новому сезоні.

На вулиці спека

У день старту УПЛ у столиці прогнозується +28 градусів тепла – занадто спекотно для… чесно кажучи, всього. Щонайменше для того, аби бути на вулиці. Ні, спеку за можливості краще пережити вдома – із вентилятором чи, ще краще, кондиціонером. У дні, коли не хочеться робити геть нічого, найбільш оптимальна локація для перебування – на дивані. А якщо вже ти тут, а телевізор/ноутбук поруч, то ніби все само по собі склалося: треба дивитися УПЛ. Не тому що найкраща ліга, а тому що єдина, котра з тобою зараз, коли ти вмираєш від приступів активності сонця. Одного дня нашу зірку «попустить» (так стається щороку), а ти знову вийдеш на вулицю. Але не зараз. Не цього тижня. Поки просто дивись УПЛ.

Залежність від футболу

Хтось, я впевнений, зміг подивитися всі 104 матчі на ЧС улітку. Я – ні. Проігнорував чимало. Зокрема так жодного разу і не побачив на власні очі, наприклад, Нову Зеландію та ще декілька команд. І навіть так переглянув декілька десятків поєдинків від свистка до свистка. Чи я втомився від гри? Трохи. Чи у мене з’явилася звичка дивитися багато футболу? Можливо. Хороша новина: вже цими вихідними всі футбольні наркомани отримають нову «дозу»: УПЛ повертається. 2 тижні ломки після ЧС. 2 тижні невдалих спроб у соціальне життя. 2 тижні читання одна за одною новин. Камбек УПЛ – це камбек зокрема футболу. Того самого, який уже подарував нам чудові півтора місяці літа. І готовий подарувати ще один.

Медитативний темп

Ви бачили матчі тієї ж Франції на ЧС? Група атаки швидко «водить» м’яч. Олісе швидко ухвалює рішення, аби вивести Мбаппе на ударну позицію, щоб той швидко втік від захисника та пробив по воротах. Усе максимально стрімко. Туди-сюди – і момент, те-се – і гол. Видовищно. Яскраво. Ефектно. Але занадто… сучасно? Живемо в епоху кліпового мислення. Дивимося тіктоки та шортси. Гортаємо стрічку із мемами та слухаємо голосові повідомлення на Х2. Інколи від усього цього хочеться відпочити. Взяти паузу. Втекти. Зробити вигляд, що на дворі не 2026, а бодай 2016. Як такого досягти? Вмикати матчі УПЛ у серпні. Тут нема ані Мбаппе, ані швидкостей. Темп гри – настільки повільний, що можна задрімати. Твоя опція ескапізму.

Відпочинок після ЧС

На мундіалі вирішувалася доля цілих поколінь. Один момент міг змінити історію. Чимало легенд провели останній матч за свої збірні. Кожен гравець відчував тиск – але не тільки футболісти. Навіть глядачі, котрі усвідомлювали ціну епізоду. Сиділи перед телевізорами затамувавши подих. Хвилювалися за улюблених виконавців, бо як не зараз – то аж за 4 роки або взагалі ніколи. Перегляд чемпіонату світу видався доволі нервовим та важким. Особливо тяжко було через нічні матчі: аби подивитися, треба було жертвувати сном та режимом. На щастя, в УПЛ вночі не грають, а ціна моменту куди нижча. У матчі «Кудрівки» та «Оболоні» у першому колі не вирішуватиметься нічого. Можна дивитися без хвилювань та для душі.

Винахідливі коментатори

Окремим абзацом про майстрів слова. УПЛ – ліга, де у футбол грають через раз «без воріт». Ліга, де рахунок 0:0 – регулярний. Ліга постійних пауз. Ліга, де у якийсь момент радієш навіть жовтим карткам: вони дають розуміння, що на полі хоч щось відбувається! Часто це важко навіть дивитися – а ще важче коментувати. Людині з мікрофоном у кабінці доводиться бути винахідливою у моменти «затишшя» на полі: розказати 1000 та 1 факт про воротаря-ноунейма, поділитися байкою про нападника, котрий вже 20 хвилин не торкається м’яча, імітувати захват від удару футболіста за межі стадіону тощо. Зрештою, доводиться розважати себе самому. Гадаєш, найкращі стендапи – на ютубі? Послухай коментаторів УПЛ – і переконайся, що був неправий.

Вчить цінувати хороше

Футбольний уболівальник – скептик. Він схильний ставити під сумнів. Критикувати. Саме тому всілякі топи провалів регулярно збирають більше переглядів, аніж позитивні. Саме тому у коментарях після матчів здебільшого не хвалять переможців – знищують сторону, що програла. Саме тому я примудряюся хейтити УПЛ навіть у тексті із назвою «8,5 причин дивитися УПЛ». Але жоден інший чемпіонат не навчить цінувати хороше настільки, наскільки це здатна зробити українська Прем’єр-ліга. Коли футболісти виконають 5 неточних пасів поспіль, ти радітимеш єдиному точному після цього. Після години гри без ударів ти будеш щасливий побачити перший. Після серії невдалих рішень гравців ти полюбиш того, який дивиться не лише на м’яч. Життя – про пошук хорошого зокрема у сірих буднях. Сенс перегляду УПЛ приблизно у тому ж.

Перевірка, чи любиш футбол

Легко любити футбол, коли команди грають із рахунком 3:3. А ти спробуй любити його, коли 0:0. Коли нема атак. Нема моментів. Нема нічого, окрім жовтих карток та боротьби. Легко любити футболістів, котрі вміють на полі все, – а ти спробуй знайди фаворитів серед простих хлопців. Таких саме, як і кожен із нас. Легко любити футбол без пауз на тривоги, а ти спробуй просидіти 3 години паузи заради фінальних 15 хвилин матчу «Епіцентру». Футбол буває дуже різним, й УПЛ – одна з його крайнощів. Та сама, котру часто не дивляться. Ігнорують. Згадують лихим словом. Але… це також футбол. І якщо ти не любиш його таким, його найгірші риси, то чи заслуговуєш бачити його найкращі прояви? Задумайся.

Бути не як усі

Будучи футбольним уболівальником, важко відрізнятися від більшості. Всі дивилися чемпіонат світу. Всі обговорюють топ-трансфери та дивуються їхнім сумам. Всі вболівають впродовж літа за переходи українських футболістів до найкращих команд. Виділятися складно. Доводиться робити неочевидні речі. Наприклад, дивитися та обговорювати матчі УПЛ. Тоді ніхто не назве «хайпожером». Ніхто не скаже, що ти як усі. Ніхто не посміє навіть натякнути, що твої смаки навіяні смаками більшості. Дивитися УПЛ = бути не як усі. Відрізнятися. Вирізнятися. Йти проти течії. Залишатися собою у цьому світі трендів. УПЛ – про категоричний вибір себе у часи, де обирати самостійно не прийнято.

Та й узагалі: доки твої друзі дивитимуться поєдинки АПЛ за інтенсивність та Бундесліги за голи, ти переглядатимеш своє, бо… своє! І цього насправді цілком достатньо.