- Важко півроку дивитися за іграми партнерів зі сторони?
- Так, дуже важко. Ще й отримав пошкодження на тренуванні перед першою грою. Коли ти лежиш у ліжку та дивишся, як хлопці грають, хочеться бути разом з усіма... Півроку без футболу - це дуже важко, це ціла вічність, навіть, не тільки тому, що дивишся за іграми в якості глядача, але банально десь вийти на вулицю, побігати чи попрацювати з м'ячем. Кожен день - рутина, ходиш лікарнею, робиш набір тих самих вправ, це дуже тиснуло психологічно. Ну і, звісно, важко дивитися за матчами з боку. Навіть зараз, коли я почав тренуватися з командою, але лікарі забороняли брати участь у поєдинках, дуже хотілося грати.
- Як себе відчуваєш, наскільки вже готовий та чи встигнеш набрати оптимальну форму до початку офіційних матчів?
- Я відчуваю себе чудово, я пройшов із командою всі збори, витримав усі навантаження та провів усю бігову роботу. Звісно, тренуватися та грати - це дві різні речі. Так, мені ще не вистачає ігрової практики, але є час це надолужити, а у фізичному плані почуваю себе добре!