01.02.2019
- Сергію, я збирався вас вітати із перемогою на Меморіалі Макарова, яку ви здобули у складі студентської збірної України, але чую, що зі столиці ви повернулися з травмою…
- Отримав м'язову травму, тому зараз відновлююся, не працюю в одній групі з іншими футболістами "Металіста 1925". Але все гаразд, скоро візьмуся за роботу.
- Окрім травми, які ще враження від турніру та збірної?
- Дуже хороші. Вважаю, Анатолій Іванович Бузнік підібрав цікавий молодий склад. Мені було приємно перебувати у складі студентської збірної. На жаль, так вийшло, що в фіналі я не брав участі - відразу, отримавши пошкодження, відбув у клуб відновлюватися, адже у нас дуже відповідальний ігровий відрізок попереду. Але відразу після фіналу привітав усіх одноклубників та хлопців із інших клубів, із якими здружилися у збірній. Ми добре спілкуємося, товаришуємо.
- Цей турнір - один із основних етапів перегляду кандидатів у збірну, які влітку можуть вирушити на Всесвітню Універсіаду. Для вас поїхати на ці змагання у Неаполь - самоціль, чи просто набираєтеся досвіду, виступаючи в новому для себе колективі?
- Це не самоціль, хоча, думаю, всім хочеться поїхати на Універсіаду, подивитися нову країну, оцінити, як інші студенти грають. Для мене дуже велика честь грати за збірну, але при цьому я постійно думаю над завданнями мого клубу, адже "Металіст 1925" навесні буде боротися за найвищі місця!
- Ваша робота у збірній відрізнялася від того, що ви робите у клубі?
- Спершу тренери нас із Олегом Синицею пробували не на флангах, а під нападником. Пізніше ми грали вже на звичних позиціях.
- Але для вас, здається, зіграти на кількох позиціях або по ходу гри з Синицею помінятися флангами - це норма...
- Так, ми вже звикли. І в центрі у зв'язці грали, і на флангах. Тож пішла тенденція у нас - мінятися зонами.
- Для тих, хто стежить за "Металістом 1925", Романов - один із незамінних елементів гри команди. Але при цьому ви - вихованець футболу Луганщини. Як опинилися у складі "1925"?
- Так, дійсно. Я приєднався до цієї команди, як тільки її створювали. Приїхав, мене взяли відразу. Завдяки всім нашим тренерам - від Олександра Призетка до Олександра Горяінова - я покращую свою гру. Вдячний їм усім, адже при всіх грав у складі. Старався від кожного щось узяти. Всі разом, ми пройшли цей шлях від аматорів і дивимося далі - така команда заслуговує на УПЛ. Але для цього ще треба дуже постаратися...
- А що для вас "Металіст" - як суперник? Як складалися ваші матчі проти харків'ян?
- По ДЮФЛУ це була настільки сильна команда, що з нею важко було конкурувати. Коли ж у складі "Зорі" грали з "Металістом" по U-19, то там ми вже харків'янам давали бій (а Романов забивав "Металісту" особисто, - прим. "Sport Arena"). Нас ніхто особливо не налаштовував, але ігри проти "Металіста", як і "Дніпра", "Динамо" та "Шахтаря", завжди були для нас особливими. У цих суперників особливо почесно було виграти.
- Наскільки ці кілька років у "Металісті 1925" вас змінили?
- Дуже! Мене раніше ніколи не ставили з флангу, а тут спробували - і це вийшло. У цій команді я здобув великий досвід - з нею я заграв на дорослому рівні, тут я отримав путівку в професіональні змагання. За це клубу дуже вдячний!
- Ну, професіональним "Металіст 1925" став, здається, задовго до дебюту, власне, у ПФЛ - і склад у вас вирізнявся, і стадіон "люксовий", і фанів стільки, що УПЛ позаздрить... В ААФУ за таких обставин гралося навіть цікавіше?
- Так, це щось неймовірне! Я, поки не прийшов у "Металіст 1925", ніколи не грав за такої кількості фанів. У нас на аматорів збиралося по 7-10 тисяч. У Другій лізі майже 15 тисяч бувало. У Першій лізі ми також, здається, найбільш відвідувані. Наші фани шаленіють на трибунах, і, коли ми дивимося, що на УПЛ менше ходить народу, ми дуже пишаємося нашими вболівальниками. Хочеться їх радувати й швидше цим людям повернути футбол, на який вони заслуговують.
- Для вас сюрприз, що "Металіст 1925" відразу після підвищення у класі бореться за медалі Першої ліги, чи ви десь перед сезоном обговорювали такий варіант розвитку подій?
- Зізнатися чесно, так - ще перед сезоном нам ставили такі завдання. Але ми ще не розуміли, що це за Чемпіонат, хто тут сильний-слабкий. Це вже, зігравши кілька турів, повірили у свої сили, що тут можна вигравати. Це коли пішла успішна безпрограшна серія, свої успіхи почали сприймати як закономірність.
- Успішний результат тим більш приємний, якщо враховувати обставини: "Металіст 1925" пережив відставку Призетка та прихід Горяінова, не збавивши в результатах...
- Ми - футболісти, робимо свою справу. Коли керівництво вирішило змінити тренера, ми про це дізналися й почали працювати з іншим. За ці три роки у нас тричі були такі зміни, Горяінов уже четвертий. Ми в це не ліземо, наше завдання - виконувати тренерські установки. Добре, якщо це виходить.
- Але все ж є спокуса порівняти. Особисто для вас хто під №1 - Призетко, Іванов, Валяєв чи Горяінов? При кому більше грали, мали свободу дій?
- Не зможу когось виділити - я грав при всіх тренерах.
- Це також, напевно, відповідь...
- Розумієте, я справді їм усім вдячний. Кожному. Хочу сказати про Олександра Сергійовича Призетка - він запросив мене й залишив у цьому клубі, багато мені дав. Олександра Сергійовича Горяінова, з яким працюємо нині, я також давно знаю. Він у клубі старожил, справжня легенда. Вимогливий спеціаліст, який хоче, щоб ми прогресували.
- Коли ви пробудили в собі ось це вміння асистента? Це пов'язано із зміною позиції чи поліпшенням умінь виконання стандартів?
- Думаю, це наслідок роботи команди. Я вдосконалювався, команда прогресувала. Разом одну справу робимо. Взагалі, я вважаю, що забити чи віддати гольовий пас - це добре, але головне - добре зіграти й допомогти команді виграти. Тому не дуже на цьому зациклююся - пішли гольові передачі ще з аматорських часів, потім у Другій лізі. Зараз, щоб не зурочити, наче і в Першій виходить.
Мені, звичайно, дуже подобається віддавати гольові передачі - особливо якщо це не якийсь кікс, а продумана передача, яка змінює розклад сил на окремій ділянці поля. Від такого пасу задоволення навіть більше, ніж від голу.
- Зрозуміло, одна справа - асист зі стандарту, це у вас у команді награне, але інша справа - розрізний пас. То з ким у вас найкращі зв'язки, кому можете віддати передачу, не дивлячись?
- Та ми загалом зіграні: нема жодних проблем. Найкраще взаєморозуміння у мене, напевно, з Давидовим - йому-то дійсно можна давати пас "всліпу", розуміючи, де він буде. Дуже класний форвард! А на стандарти мої Поспєлов здорово ходить - також дуже майстерний гравець, який іде на м'яч так, що ти можеш на нього розраховувати. Але самі бачите - команда у нас така, що забиває чимало гравців. Кожен може "вистрелити" в потрібний час.
- Що сталося з Давидовим? Забивав вісім турів підряд, потім на півроку "зник". Підмінили його двійником на той час? Чи та прикра травма дещо вибила його з ходу?
- Ви розумієте, у кожного є "свій" тренер - особливо це стосується форвардів. Якщо у тебе є довіра, то й можеш забивати багато. Якщо ж не підходить твоя гра, то працюєш-стараєшся, а йде "чорна смуга". У Давидова були моменти, коли він все робив правильно, але не міг забити, вся команда співчувала через таке невезіння. Але він сам - майстер, так що обов'язково набере хід і ви знову побачите багато голів.
- Не знаю, чи ви для себе аналізували, але я можу сказати впевнено: на місці правого хавбека підібралися чи не найбільш висококласні гравці Першої ліги. Хто вам ближчий - класичний хавбек на кшталт Кожанова з "Волині" чи фланговий форвард Чичиков із СК "Дніпро-1"?
- Ви знаєте, якось за суперниками менше стежиш, ніж за собою. Ясно, що Кожанов найкращий - стільки забив і віддав, результати свідчать. Чичиков - також гравець класний, є чому в нього повчитись. Але я більше на своїй грі концентруюся.
- Сучасні вінгери все частіше діють не по класиці, а в інвертованому варіанті: тобто, лівоногі - праворуч, а правоногі - ліворуч. Конкретно на вашій позиції в Україні законодавці мод - лівші Ярмоленко та Марлос. А ви от за класикою...
- Мені, чесно кажучи, також подобається зіграти зліва, щоб підігравати собі під праву ногу, виходити під кутом на ворота й бити. Бо, коли правша грає справа, то його дії обмежені подачею й прострілом.
- Цим і пояснюємо вашу відносно невисоку результативність?
- В принципі, так. Зате, як бачите, виходить більше грати на команду.
- У вас є такий скілл, як виконання стандартів напряму. Чому його зрідка застосовуєте?
- У нас, якщо чесно, не так багато випадає стандартів, із яких можна пробити. Якщо це віддалений штрафний, то я стараюся його подати, щоб було більше користі для команди. А коли зрідка випадають штрафні під удар, то у нас дуже серйозна конкуренція - багато хлопців може пробити. Здалеку ж - це ще треба влучити. Це хіба що Діма Поспєлов здалеку може от так влучити!
- Раніше ті, хто виходив у Першу лігу, зазвичай, легко вигравали її медалі. Тепер же вчорашні друголігіві "Агробізнес" та "Прикарпаття" взагалі в нижній половині таблиці, та й ваш "Металіст 1925", попри чудовий проміжний результат, зазнав кількох болісних поразок, відчувши різницю між лігами. Звідси питання: різниця ця суттєва чи перебільшена?
- Дуже велика! Звісно, у Другій лізі є хороші команди, але ми з СК "Дніпро-1" швидко відірвалися й підвищилися у класі. А в Першій лізі у кожному турі не знаєш, чого чекати. Там, у Другій лізі, є й зараз гідні команди - ми стежимо, бачимо той же "Минай" у західній групі чи "Кремінь" - у східній. Але все ж у Першій лізі таких команд значно більше, майже всі однакові.
- Якщо вже оглядаємося на Другу лігу, доведеться згадати не дуже приємне - виліт від ФК "Калуш" у Кубку України. Що це було: розставили пріоритети на користь Чемпіонату чи недооцінили суперника?
- Ні, ми дуже хотіли дійти до клубів УПЛ. Просто тоді, наскільки пам'ятаю, нам випало грати відразу після непростого виїзду в Ковалівку. Тренерам довелося оновити склад, на Кубок поїхали хлопці, які мають трішки менше практики. Але ніхто не їхав у Калуш просто так, всі хотіли вигравати. За дев'ять днів було три гри, далася взнаки втома. Плюс "Калуш" - хороша команда, налаштувалася на нас. Плюс поле, як розповідали хлопці, непросте.
- А вам доводилося грати проти клубів УПЛ?
- В офіційних матчах - ні, в контрольних - так. На зборах перетиналися з "Десною" та "Олімпіком". Звісно, це сильні команди, які недарма зараз в УПЛ, але, не сказав би, що з ними не можна грати.
- А себе в УПЛ прямо зараз бачите, чи ще є над чим працювати?
- Якщо будуть хороші конкретні варіанти - я готовий пробувати. Але, сподіваюся все ж, що вийду туди саме з "Металістом 1925".
- Харків за ці кілька років став для вас близьким містом?
- Так, тут живе моя родина, моя дівчина. Тут моя улюблена робота.
- Кажуть, що футболіст починається не з першим контрактом і, навіть, не з першим своїм матчем, а з тими дворовими баталіями, із враженнями юного вболівальника. Які вони у вас були?
- Я родом із Попасної. Пам'ятаю, як дивилися матчі - моя родина була за "Динамо", тато за них вболівав, тож я з дитинства футбол полюбив. Пішов у секцію, в 11 років потрапив у Луганський спортінтернат, де займався у Юрія Костянтиновича Єлісєєва - вважаю, заслуженого тренера України. Але? так вийшло, що на професійному рівні дебютував уже за "Металіст 1925". Дуже радий, що знайшов свою команду.
- Попасна, на жаль, звучить у новинах часто -– і з точки зору гарячих бойових дій...
- Так, неподалік лінія фронту, там не все добре. Зараз більш-менш все стабільно, хоча, все одно, дуже страшно.
- Коли відчули, що війна прийшла у ваш дім?
- Чесно кажучи, я, як футболіст, спершу цього не розумів - Чемпіонат продовжувався, на матчі їздили. Але в якийсь момент нас розпустили по домах із Луганська. Я сидів дома, літак пролетів - і понеслося. Довелося трішки ховатися, вдома слухали канонади. Але завдяки інтересу "Металіста 1925" я зміг переїхати в Харків, тепер тут моя родина. Мені легше. Дуже хочеться вірити, що скоро все закінчиться. Я радий, що я в Україні, можу займатися улюбленою справою. Спасибі за те, що у нас є Чемпіонат, що є для людей така віддушина. Скажу чесно - якби не запрошення від мого клубу, я не знаю, що б було, і що б я робив.
- Нинішній сезон ще не завершено, але преса називає його найкращим в історії Першої ліги. А вам як цей Чемпіонат?
- Дуже сильний! Ажіотаж відчувається в кожному турі. Багато таких матчів, де, як мені здається, рівень взагалі найвищий. Та просто досить глянути, які міста й які клуби зараз у Першій лізі. Я часом думаю, що добре було, якби всі нинішні лідери мали змогу перейти в УПЛ - у нас був би цікавіший Чемпіонат.
- Не прикро, що із СК "Дніпро-1" вам грати відразу на початку весняної частини сезону, коли, може, буде неповний стадіон, не найбільш легке поле?
- Я не сумніваюся, що поле ОСК "Металіст" буде на найвищому рівні - врешті-решт, тут же єврокубки будуть проводити перед нами. І ще, впевнений, що на трибунах буде багато народу, навіть, попри холодну пору року. Всі розуміють, що таке - протистояння міст Харків та Дніпро. І що це буде супер-матч для Першої ліги.
- Ви справді домашки граєте на зразковому полі, а потім їдете кудись і бачите зовсім інші газони. Де найбільший "город"?
- Та скрізь можна грати, це не відмовка для футболіста. Може, в цьому сезоні в Волочиську було трішки гірше поле, але це нічого страшного. У Першій лізі всі рівні, на всіх полях треба грати. Це в УПЛ до хорошого швидко звикають.
- Ви згадали про "Агробізнес". Де саме на полі ви знаходилися, коли пішов пам'ятний махач у фіналі Чемпіонату України серед аматорів 2017-го року?
- Нас відразу суддя зігнав із поля в підтрибунні приміщення. На НСК "Олімпійський" був хаос, ніхто не розумів, що відбувається і що далі буде. Це пізніше рефері дав свисток, стало зрозуміло, що матч вже не продовжиться.
- Два поспіль фінали на головній арені країни "Агробізнес" починав не в ролі визнаного фаворита, але обіграв і вашу команду, і СК "Дніпро-1" у фіналі Другої ліги 2018-го року. Недооцінка чи згуртованість суперника тому причина?
- Я не знаю. Ми, вважаю, непогано грали, але там сталася неймовірна ситуація - у нас нічого не влетіло, а у них все влітало. "Агробізнес" добре оборонявся, тож виявився у фіналах більш ефективним. Проти такого суперника важко щось зробити.
- Нечасто побачиш, щоб уболівальник однієї команди побив президента іншого клубу. Але ще рідше буває, щоб після такого зіграли матч дружби й помирилися. Наступні три матчі "Агробізнес" - "Металіст 1925" пройшли у мирній атмосфері?
- Так, ми помирилися. Всі образи - в минулому. Але, скажу чесно, що "Агробізнес" для нас - особливий суперник, був суто спортивний інтерес. Ми хотіли довести, що сильніші за них і незаслужено отримали чотири голи у фіналі ААФУ. Принаймні, у 2018-му році нам це вдалося.
- Із того, що ви бачите зараз, "Металіст 1925" стає сильнішим у 2019-му році?
- Покажуть результати - робота, за великим рахунком, ще тільки починається, закладається фундамент фізичної готовності. Я, на жаль, у перших заняттях року з командою не брав участі. Був у збірній, травмувався. Але бачу, що тренерський штаб веде селекційну роботу, багато нового відпрацьовується. Не терпиться взяти в цьому участь.
- По вашу душу підписаний Ярослав Ямполь - на секундочку, екс-гравець "Шахтаря" та мінського "Динамо", досвідчений та універсальний атакувальний хавбек. Конкуренції не боїтеся?
- Навпаки, це без конкуренції погано. Добре, що є гравці, у яких можна повчитися і в боротьбі з якими можна прогресувати!
Сергій Романов: "Металіст 1925" навесні буде боротися за найвищі місця!"
"Sport Arena" веде підрахунки гольових передач у всіх лігах вітчизняного футболу. Так от, за останні два сезони нема в ПФЛ асистента ефективнішого, аніж харків'янин Сергій Романов. У минулому Чемпіонаті він став найкращим розпасівником Другої ліги (14 гольових передач), а в поточному лідирує серед диспетчерів Першої (11 гольових передач). Зрозуміло, цифри дуже потужні, а якщо мова про 21-річного гравця, то доводиться констатувати - говоримо із найперспективнішим хавбеком "Металіста 1925". Хто такий Сергій Романов, завдяки чому лідирує у списку асистентів та до чого прагне? Розповідає він сам."Перемогу на Меморіалі Макарова не святкував з командою через травму"
- Сергію, я збирався вас вітати із перемогою на Меморіалі Макарова, яку ви здобули у складі студентської збірної України, але чую, що зі столиці ви повернулися з травмою…
- Отримав м'язову травму, тому зараз відновлююся, не працюю в одній групі з іншими футболістами "Металіста 1925". Але все гаразд, скоро візьмуся за роботу.
- Окрім травми, які ще враження від турніру та збірної?
- Дуже хороші. Вважаю, Анатолій Іванович Бузнік підібрав цікавий молодий склад. Мені було приємно перебувати у складі студентської збірної. На жаль, так вийшло, що в фіналі я не брав участі - відразу, отримавши пошкодження, відбув у клуб відновлюватися, адже у нас дуже відповідальний ігровий відрізок попереду. Але відразу після фіналу привітав усіх одноклубників та хлопців із інших клубів, із якими здружилися у збірній. Ми добре спілкуємося, товаришуємо.
- Цей турнір - один із основних етапів перегляду кандидатів у збірну, які влітку можуть вирушити на Всесвітню Універсіаду. Для вас поїхати на ці змагання у Неаполь - самоціль, чи просто набираєтеся досвіду, виступаючи в новому для себе колективі?
- Це не самоціль, хоча, думаю, всім хочеться поїхати на Універсіаду, подивитися нову країну, оцінити, як інші студенти грають. Для мене дуже велика честь грати за збірну, але при цьому я постійно думаю над завданнями мого клубу, адже "Металіст 1925" навесні буде боротися за найвищі місця!
- Ваша робота у збірній відрізнялася від того, що ви робите у клубі?
- Спершу тренери нас із Олегом Синицею пробували не на флангах, а під нападником. Пізніше ми грали вже на звичних позиціях.
- Але для вас, здається, зіграти на кількох позиціях або по ходу гри з Синицею помінятися флангами - це норма...
- Так, ми вже звикли. І в центрі у зв'язці грали, і на флангах. Тож пішла тенденція у нас - мінятися зонами.
"Флангового хавбека з мене зробили вже у Харкові"
- Для тих, хто стежить за "Металістом 1925", Романов - один із незамінних елементів гри команди. Але при цьому ви - вихованець футболу Луганщини. Як опинилися у складі "1925"?
- Так, дійсно. Я приєднався до цієї команди, як тільки її створювали. Приїхав, мене взяли відразу. Завдяки всім нашим тренерам - від Олександра Призетка до Олександра Горяінова - я покращую свою гру. Вдячний їм усім, адже при всіх грав у складі. Старався від кожного щось узяти. Всі разом, ми пройшли цей шлях від аматорів і дивимося далі - така команда заслуговує на УПЛ. Але для цього ще треба дуже постаратися...
- А що для вас "Металіст" - як суперник? Як складалися ваші матчі проти харків'ян?
- По ДЮФЛУ це була настільки сильна команда, що з нею важко було конкурувати. Коли ж у складі "Зорі" грали з "Металістом" по U-19, то там ми вже харків'янам давали бій (а Романов забивав "Металісту" особисто, - прим. "Sport Arena"). Нас ніхто особливо не налаштовував, але ігри проти "Металіста", як і "Дніпра", "Динамо" та "Шахтаря", завжди були для нас особливими. У цих суперників особливо почесно було виграти.
- Наскільки ці кілька років у "Металісті 1925" вас змінили?
- Дуже! Мене раніше ніколи не ставили з флангу, а тут спробували - і це вийшло. У цій команді я здобув великий досвід - з нею я заграв на дорослому рівні, тут я отримав путівку в професіональні змагання. За це клубу дуже вдячний!
- Ну, професіональним "Металіст 1925" став, здається, задовго до дебюту, власне, у ПФЛ - і склад у вас вирізнявся, і стадіон "люксовий", і фанів стільки, що УПЛ позаздрить... В ААФУ за таких обставин гралося навіть цікавіше?
- Так, це щось неймовірне! Я, поки не прийшов у "Металіст 1925", ніколи не грав за такої кількості фанів. У нас на аматорів збиралося по 7-10 тисяч. У Другій лізі майже 15 тисяч бувало. У Першій лізі ми також, здається, найбільш відвідувані. Наші фани шаленіють на трибунах, і, коли ми дивимося, що на УПЛ менше ходить народу, ми дуже пишаємося нашими вболівальниками. Хочеться їх радувати й швидше цим людям повернути футбол, на який вони заслуговують.
"Вдячний тренерам, я грав при всіх наставниках "М1925"
- Для вас сюрприз, що "Металіст 1925" відразу після підвищення у класі бореться за медалі Першої ліги, чи ви десь перед сезоном обговорювали такий варіант розвитку подій?
- Зізнатися чесно, так - ще перед сезоном нам ставили такі завдання. Але ми ще не розуміли, що це за Чемпіонат, хто тут сильний-слабкий. Це вже, зігравши кілька турів, повірили у свої сили, що тут можна вигравати. Це коли пішла успішна безпрограшна серія, свої успіхи почали сприймати як закономірність.
- Успішний результат тим більш приємний, якщо враховувати обставини: "Металіст 1925" пережив відставку Призетка та прихід Горяінова, не збавивши в результатах...
- Ми - футболісти, робимо свою справу. Коли керівництво вирішило змінити тренера, ми про це дізналися й почали працювати з іншим. За ці три роки у нас тричі були такі зміни, Горяінов уже четвертий. Ми в це не ліземо, наше завдання - виконувати тренерські установки. Добре, якщо це виходить.
- Але все ж є спокуса порівняти. Особисто для вас хто під №1 - Призетко, Іванов, Валяєв чи Горяінов? При кому більше грали, мали свободу дій?
- Не зможу когось виділити - я грав при всіх тренерах.
- Це також, напевно, відповідь...
- Розумієте, я справді їм усім вдячний. Кожному. Хочу сказати про Олександра Сергійовича Призетка - він запросив мене й залишив у цьому клубі, багато мені дав. Олександра Сергійовича Горяінова, з яким працюємо нині, я також давно знаю. Він у клубі старожил, справжня легенда. Вимогливий спеціаліст, який хоче, щоб ми прогресували.
- Коли ви пробудили в собі ось це вміння асистента? Це пов'язано із зміною позиції чи поліпшенням умінь виконання стандартів?
- Думаю, це наслідок роботи команди. Я вдосконалювався, команда прогресувала. Разом одну справу робимо. Взагалі, я вважаю, що забити чи віддати гольовий пас - це добре, але головне - добре зіграти й допомогти команді виграти. Тому не дуже на цьому зациклююся - пішли гольові передачі ще з аматорських часів, потім у Другій лізі. Зараз, щоб не зурочити, наче і в Першій виходить.
Мені, звичайно, дуже подобається віддавати гольові передачі - особливо якщо це не якийсь кікс, а продумана передача, яка змінює розклад сил на окремій ділянці поля. Від такого пасу задоволення навіть більше, ніж від голу.
- Зрозуміло, одна справа - асист зі стандарту, це у вас у команді награне, але інша справа - розрізний пас. То з ким у вас найкращі зв'язки, кому можете віддати передачу, не дивлячись?
- Та ми загалом зіграні: нема жодних проблем. Найкраще взаєморозуміння у мене, напевно, з Давидовим - йому-то дійсно можна давати пас "всліпу", розуміючи, де він буде. Дуже класний форвард! А на стандарти мої Поспєлов здорово ходить - також дуже майстерний гравець, який іде на м'яч так, що ти можеш на нього розраховувати. Але самі бачите - команда у нас така, що забиває чимало гравців. Кожен може "вистрелити" в потрібний час.
- Що сталося з Давидовим? Забивав вісім турів підряд, потім на півроку "зник". Підмінили його двійником на той час? Чи та прикра травма дещо вибила його з ходу?
- Ви розумієте, у кожного є "свій" тренер - особливо це стосується форвардів. Якщо у тебе є довіра, то й можеш забивати багато. Якщо ж не підходить твоя гра, то працюєш-стараєшся, а йде "чорна смуга". У Давидова були моменти, коли він все робив правильно, але не міг забити, вся команда співчувала через таке невезіння. Але він сам - майстер, так що обов'язково набере хід і ви знову побачите багато голів.
"Перетиналися з УПЛ - з ними теж можна грати"
- Не знаю, чи ви для себе аналізували, але я можу сказати впевнено: на місці правого хавбека підібралися чи не найбільш висококласні гравці Першої ліги. Хто вам ближчий - класичний хавбек на кшталт Кожанова з "Волині" чи фланговий форвард Чичиков із СК "Дніпро-1"?
- Ви знаєте, якось за суперниками менше стежиш, ніж за собою. Ясно, що Кожанов найкращий - стільки забив і віддав, результати свідчать. Чичиков - також гравець класний, є чому в нього повчитись. Але я більше на своїй грі концентруюся.
- Сучасні вінгери все частіше діють не по класиці, а в інвертованому варіанті: тобто, лівоногі - праворуч, а правоногі - ліворуч. Конкретно на вашій позиції в Україні законодавці мод - лівші Ярмоленко та Марлос. А ви от за класикою...
- Мені, чесно кажучи, також подобається зіграти зліва, щоб підігравати собі під праву ногу, виходити під кутом на ворота й бити. Бо, коли правша грає справа, то його дії обмежені подачею й прострілом.
- Цим і пояснюємо вашу відносно невисоку результативність?
- В принципі, так. Зате, як бачите, виходить більше грати на команду.
- У вас є такий скілл, як виконання стандартів напряму. Чому його зрідка застосовуєте?
- У нас, якщо чесно, не так багато випадає стандартів, із яких можна пробити. Якщо це віддалений штрафний, то я стараюся його подати, щоб було більше користі для команди. А коли зрідка випадають штрафні під удар, то у нас дуже серйозна конкуренція - багато хлопців може пробити. Здалеку ж - це ще треба влучити. Це хіба що Діма Поспєлов здалеку може от так влучити!
- Раніше ті, хто виходив у Першу лігу, зазвичай, легко вигравали її медалі. Тепер же вчорашні друголігіві "Агробізнес" та "Прикарпаття" взагалі в нижній половині таблиці, та й ваш "Металіст 1925", попри чудовий проміжний результат, зазнав кількох болісних поразок, відчувши різницю між лігами. Звідси питання: різниця ця суттєва чи перебільшена?
- Дуже велика! Звісно, у Другій лізі є хороші команди, але ми з СК "Дніпро-1" швидко відірвалися й підвищилися у класі. А в Першій лізі у кожному турі не знаєш, чого чекати. Там, у Другій лізі, є й зараз гідні команди - ми стежимо, бачимо той же "Минай" у західній групі чи "Кремінь" - у східній. Але все ж у Першій лізі таких команд значно більше, майже всі однакові.
- Якщо вже оглядаємося на Другу лігу, доведеться згадати не дуже приємне - виліт від ФК "Калуш" у Кубку України. Що це було: розставили пріоритети на користь Чемпіонату чи недооцінили суперника?
- Ні, ми дуже хотіли дійти до клубів УПЛ. Просто тоді, наскільки пам'ятаю, нам випало грати відразу після непростого виїзду в Ковалівку. Тренерам довелося оновити склад, на Кубок поїхали хлопці, які мають трішки менше практики. Але ніхто не їхав у Калуш просто так, всі хотіли вигравати. За дев'ять днів було три гри, далася взнаки втома. Плюс "Калуш" - хороша команда, налаштувалася на нас. Плюс поле, як розповідали хлопці, непросте.
- А вам доводилося грати проти клубів УПЛ?
- В офіційних матчах - ні, в контрольних - так. На зборах перетиналися з "Десною" та "Олімпіком". Звісно, це сильні команди, які недарма зараз в УПЛ, але, не сказав би, що з ними не можна грати.
- А себе в УПЛ прямо зараз бачите, чи ще є над чим працювати?
- Якщо будуть хороші конкретні варіанти - я готовий пробувати. Але, сподіваюся все ж, що вийду туди саме з "Металістом 1925".
"У Попасній доводилося ховатися від канонад"
- Харків за ці кілька років став для вас близьким містом?
- Так, тут живе моя родина, моя дівчина. Тут моя улюблена робота.
- Кажуть, що футболіст починається не з першим контрактом і, навіть, не з першим своїм матчем, а з тими дворовими баталіями, із враженнями юного вболівальника. Які вони у вас були?
- Я родом із Попасної. Пам'ятаю, як дивилися матчі - моя родина була за "Динамо", тато за них вболівав, тож я з дитинства футбол полюбив. Пішов у секцію, в 11 років потрапив у Луганський спортінтернат, де займався у Юрія Костянтиновича Єлісєєва - вважаю, заслуженого тренера України. Але? так вийшло, що на професійному рівні дебютував уже за "Металіст 1925". Дуже радий, що знайшов свою команду.
- Попасна, на жаль, звучить у новинах часто -– і з точки зору гарячих бойових дій...
- Так, неподалік лінія фронту, там не все добре. Зараз більш-менш все стабільно, хоча, все одно, дуже страшно.
- Коли відчули, що війна прийшла у ваш дім?
- Чесно кажучи, я, як футболіст, спершу цього не розумів - Чемпіонат продовжувався, на матчі їздили. Але в якийсь момент нас розпустили по домах із Луганська. Я сидів дома, літак пролетів - і понеслося. Довелося трішки ховатися, вдома слухали канонади. Але завдяки інтересу "Металіста 1925" я зміг переїхати в Харків, тепер тут моя родина. Мені легше. Дуже хочеться вірити, що скоро все закінчиться. Я радий, що я в Україні, можу займатися улюбленою справою. Спасибі за те, що у нас є Чемпіонат, що є для людей така віддушина. Скажу чесно - якби не запрошення від мого клубу, я не знаю, що б було, і що б я робив.
"Махач на НСК "Олімпійський" дивилися із підтрибунки"
- Нинішній сезон ще не завершено, але преса називає його найкращим в історії Першої ліги. А вам як цей Чемпіонат?
- Дуже сильний! Ажіотаж відчувається в кожному турі. Багато таких матчів, де, як мені здається, рівень взагалі найвищий. Та просто досить глянути, які міста й які клуби зараз у Першій лізі. Я часом думаю, що добре було, якби всі нинішні лідери мали змогу перейти в УПЛ - у нас був би цікавіший Чемпіонат.
- Не прикро, що із СК "Дніпро-1" вам грати відразу на початку весняної частини сезону, коли, може, буде неповний стадіон, не найбільш легке поле?
- Я не сумніваюся, що поле ОСК "Металіст" буде на найвищому рівні - врешті-решт, тут же єврокубки будуть проводити перед нами. І ще, впевнений, що на трибунах буде багато народу, навіть, попри холодну пору року. Всі розуміють, що таке - протистояння міст Харків та Дніпро. І що це буде супер-матч для Першої ліги.
- Ви справді домашки граєте на зразковому полі, а потім їдете кудись і бачите зовсім інші газони. Де найбільший "город"?
- Та скрізь можна грати, це не відмовка для футболіста. Може, в цьому сезоні в Волочиську було трішки гірше поле, але це нічого страшного. У Першій лізі всі рівні, на всіх полях треба грати. Це в УПЛ до хорошого швидко звикають.
- Ви згадали про "Агробізнес". Де саме на полі ви знаходилися, коли пішов пам'ятний махач у фіналі Чемпіонату України серед аматорів 2017-го року?
- Нас відразу суддя зігнав із поля в підтрибунні приміщення. На НСК "Олімпійський" був хаос, ніхто не розумів, що відбувається і що далі буде. Це пізніше рефері дав свисток, стало зрозуміло, що матч вже не продовжиться.
- Два поспіль фінали на головній арені країни "Агробізнес" починав не в ролі визнаного фаворита, але обіграв і вашу команду, і СК "Дніпро-1" у фіналі Другої ліги 2018-го року. Недооцінка чи згуртованість суперника тому причина?
- Я не знаю. Ми, вважаю, непогано грали, але там сталася неймовірна ситуація - у нас нічого не влетіло, а у них все влітало. "Агробізнес" добре оборонявся, тож виявився у фіналах більш ефективним. Проти такого суперника важко щось зробити.
- Нечасто побачиш, щоб уболівальник однієї команди побив президента іншого клубу. Але ще рідше буває, щоб після такого зіграли матч дружби й помирилися. Наступні три матчі "Агробізнес" - "Металіст 1925" пройшли у мирній атмосфері?
- Так, ми помирилися. Всі образи - в минулому. Але, скажу чесно, що "Агробізнес" для нас - особливий суперник, був суто спортивний інтерес. Ми хотіли довести, що сильніші за них і незаслужено отримали чотири голи у фіналі ААФУ. Принаймні, у 2018-му році нам це вдалося.
- Із того, що ви бачите зараз, "Металіст 1925" стає сильнішим у 2019-му році?
- Покажуть результати - робота, за великим рахунком, ще тільки починається, закладається фундамент фізичної готовності. Я, на жаль, у перших заняттях року з командою не брав участі. Був у збірній, травмувався. Але бачу, що тренерський штаб веде селекційну роботу, багато нового відпрацьовується. Не терпиться взяти в цьому участь.
- По вашу душу підписаний Ярослав Ямполь - на секундочку, екс-гравець "Шахтаря" та мінського "Динамо", досвідчений та універсальний атакувальний хавбек. Конкуренції не боїтеся?
- Навпаки, це без конкуренції погано. Добре, що є гравці, у яких можна повчитися і в боротьбі з якими можна прогресувати!
Розмір шрифту:
Джерело
Переглядів: 2130
